30 листопада 2011 року кафедрою банківської справи спільно із студентськими науковими гуртками “Грошова парадигма” та “Банківський аналітик” було проведено круглий стіл, що відбувався у формі наукового диспуту.

Тематичне спрямування наукового заходу: “Дискусія грошової і банківської школи та дієвість монетаристських і кейнсіанських рецептів грошово-кредитного регулювання в контексті подолання наслідків світової фінансової кризи” надало можливість розвинути та доповнити вектори наукових досліджень щодо даної проблематики, зокрема за допомогою диспуту та шляхом обґрунтування найбільш ефективних напрямів антикризової політики з точки зору базових теоретичних постулатів кейнсіанської і монетаристської концепцій регулятивного впливу на перебіг економічних процесів відповідно до наукових уподобань учасників обидвох гуртків.

Студентський науковий гурток «Грошова парадигма» обстоював позиції грошової школи та монетаризму як її історичного продовжувача із базовою ідеєю відмови від широкого втручання держави в економіку та надання переваги непрямим методам, а саме регулюванню грошового обігу. Студентський науковий гурток «Банківський аналітик» обстоював ідеї банківської школи, згідно якої контроль над грошовою пропозицією не завжди потрібний, а також упродовж цього – ідеї кейнсіанської теорії із обґрунтуванням необхідності широкого державного втручання в економічні процеси із відданням переваги стимулюванню економічного зростання і боротьбі із безробіттям як пріоритетним цілям навіть всупереч досягненню цінової стабільності.

Відкрили науковий диспут вступним словом голова наукового гуртка “Банківський аналітик”, студентка групи ФБС-34, Юлія Якименко та голова наукового гуртка “Грошова парадигма”, студент групи ФБС-41, Володимир Гордієнко.  Вітаючи всіх учасників дискусії, Юлія Якименко відзначила актуальність її теми, навівши цитату І.Валлерстайна «Старі теорії ніколи не вмирають, вони зазвичай нагадують про себе в умовах системних трансформацій». Вона також підкреслила, що сказане певною мірою стосується теоретичної спадщини Дж.М.Кейнса і М.Фрідмена та зазначила, що головною метою макроекономічної політики країни є досягнення стійкого економічного зростання в контексті стабільності цін і забезпечення оптимального платіжного балансу, а основним теоретичним підґрунтям такої політики є кейнсіанська і монетаристська концепції. Володимир Гордієнко окреслив основні проблеми та дискусійні питання, які повинні бути розглянуті під час наукового диспуту. Голова гуртка «Грошова парадигма» підкреслив, що потрібно зосередити свою увагу на ключових аспектах фіскальної та монетарної політики, розглянути та проаналізувати їх реалізацію на практиці в контексті подолання світової фінансової кризи, використовуючи рецепти грошової і банківської школи.

Із ґрунтовними доповідями по заявленій темі наукового диспуту виступили учасники студентських наукових гуртків «Банківський аналітик» і «Грошова парадигма». Зокрема, першим із доповіддю “Теоретичні засади кейнсіанської моделі монетарного регулювання” виступив Михайло Бобко, студент групи ФБС-43, який відзначив, що грошово-кредитна політика є одним з визначальних важелів держаного регулювання економіки, яка забезпечує її стабільне функціонування. Також ним було відмічено, що проведення монетарної політики обґрунтовується теоретичними концепціями двох основних макроекономічних шкіл: банківської і грошової, які по-різному визначають сутність грошей та їх роль в економіці. Висловивши думку Дж.М.Кейнса про те, що саме попит визначає пропозицію на товари і послуги на різних ринках, доповідач зауважив, що для активного розвитку економіки, особливо в кризовий період, потрібно стимулювати сукупний попит і саме він повинен стати основним об’єктом державного регулювання. Також у доповіді було розглянуто механізм дії грошово-кредитної політики та наголошено, що величина норми процента є засобом безпосереднього впливу грошей на динаміку інвестицій, а вона, в свою чергу, впливає на динаміку номінального ВВП через мультиплікаційний ефект. Підсумовуючи, Михайло Бобко зазначив, що кейнсіанська теорія довела необхідність оптимального державного втручання в економічні процеси, вивела розуміння суті грошей на якісно новий рівень як інструмента і об’єкта державного регулювання економіки, показала необхідність стимулювання сукупного попиту в кризових умовах.

У доповіді на тему: “Світовий досвід подолання економічної  кризи з допомогою кейнсіанських методів регулювання економіки”  студентка групи ФБС-42, Марія Возняк відмітила, що особливе місце кейнсіанство посіло в економічній теорії та практиці США. Було наведено антикризові заходи США у боротьбі з Великою Депресією 1929-33рр. зокрема такі як: закони для регулювання біржової діяльності, стимулювання попиту, девальвація долара,  страхування депозитних вкладів. Доповідач на прикладі Німеччини, як країни, де вже зараз простежується позитивна динаміка ВВП, зазначила антикризові заходи, які задіяв уряд у боротьбі з економічною кризою, а саме: кредитування реального сектору економіки, додаткове державне замовлення на продукцію промислових підприємств, підтримка платоспроможного попиту населення, прийняття закону про стабілізацію фінансового ринку, забезпечення зайнятості населення, стимулювання німецького автопрому. Також було відмічено, що особливих рекордів у подоланні фінансової кризи досягли Азійські країни, а саме Китай став першою країною, яка оголосила про успіхи в боротьбі з міжнародною фінансовою кризою. Підсумовуючи, Марія Возняк відзначила, що позитивний досвід інших країн у подоланні негативних явищ в економіці є цінним для формування вітчизняної моделі економічної політики у складних сучасних умовах.

Про використання нових шляхів подолання економічної рецесії, зокрема застосування окремих кейнсіанських рецептів управління вітчизняною грошово-кредитною системою розповів у доповіді “Можливість застосування кейнсіанського підходу до грошово-кредитної політики в Україні” Мар’ян Бегман, студент групи ФБС-42. Ним було відзначено, що грошово-кредитна політика, за Кейнсом, повинна бути політикою дешевих грошей, яка проводиться з метою стимулювання інвестицій та відповідно приросту ВВП. Доповідач підкреслив проблему, яка полягає у відпливі грошових коштів за кордон на оплату імпортних товарів та зауважив, що в такій ситуації потрібно проводити моніторинг грошових потоків та спрямовувати кошти на інвестування української економіки для створення конкурентоспроможного національного ринку. Саме це і показує кейнсіанська модель грошово-кредитної політики. У якості висновків, доповідач відмітив, що сьогодні для виходу України із кризових процесів необхідно проводити політику дешевих грошей, за якої відбувалося б стимулювання кредитної активності комерційних банків, що сприяло б розвитку економіки держави та покращення торгівельного балансу України.

Із обстоюванням протилежних теоретичних позицій виступили учасники наукового гуртка «Грошова парадигма». Так, у доповіді “Основні засади теорії монетаризму“ студентка групи ФБС-23 Людмила Риндюк окреслила основні історичні витоки виникнення грошової школи та монетаризму як напрямку економічної науки, охарактеризувала основні постулати і догми М.Фрідмена та зауважила, що монетаризм виник як опозиція насамперед кейнсіанству. Проаналізовано основні доводи монетаристів, а саме такі: державне втручання блокує дію стихійних регуляторів, що прагнуть відновити рівновагу; воно орієнтовано на короткострокову перспективу; держава здатна створювати попит (держзамовлення, оборона та інші витрати), керувати сукупним попитом, фінансуючи його за рахунок податків, позик, емісії, але держава не може збільшити товарну пропозицію. Детально розкрито основні принципи контролю грошового обігу, визначено ряд інструментів, які дозволяють впливати на інфляцію. Також доповідач вказала, що практика застосування монетаристської теорії повинна включати в себе такі позиції: в умовах надмірних коливань фаз ділових циклів необхідно підтримувати на стабільному рівні темпи зростання грошової маси, пряме державне втручання в господарські процеси має бути зведене до мінімуму. Завершуючи, Людмила Риндюк  зауважила, що  головне досягнення монетаризму полягає в тому, що науковий світ знову повернувся обличчям до ринкової економіки, повірив у запас її міцності. Адже система здатна до "самолікування", тільки цьому процесу не треба заважати.

Студентка групи ФБСм-52 Юлія Головко, у доповіді “Досвід практичної реалізації економічної політики у провідних розвинутих країнах у світлі положень монетаристської теорії“ відзначила важливість застосування монетариських методів регулювання економіки для подолання фінансової нестабільності на прикладі США та провідних розвинутих Європейських країнах у 70-80 – ті рр. XX ст. та проаналізувала дії урядів розвинутих країн щодо подолання структурних криз та інфляції. Також охарактеризувано політику Р. Рейгана у США, яка передбачала зменшення державних витрат з метою скорочення дефіциту бюджету, політику уряду Маргарет Тетчер, яка пропонувала жорстке обмеження грошової маси в обігу, а також боротьбу з інфляцією. Доповідач підкреслила, що результатом реформаторської діяльності уряду М. Тетчер стали: позитивна динаміка темпів економічного зростання (темпи промислового виробництва зросли з 1 до 4-6 відсотків); значне скорочення рівня інфляції з 18 до 6 відсотків; збільшення золотовалютних резервів з $ 4,3 млрд. до $ 16 млрд.; скорочення безробіття з 11 до 8 відсотків;  помітне зростання доходів і життєвого рівня населення; суттєве зростання ВВП. Підсумовуючи, Юлія Головко зазначила, що консервативні уряди США та провідних розвинутих європейських країн, застосувавши монетаристські рекомендації подолання кризових явищ в економіці, надали нових імпульсів економічному підйому, обмежили інфляцію, суттєво знизили бюджетні дефіцити, зміцнили національні валюти, підвищили ефективність виробництва, пришвидшили перелив капіталу, що забезпечило здійснення структурної перебудови економіки, сприяло зниженню безробіття та забезпечило довгостроковий економічний ріст.

Тетяна Маслова, студентка групи ФБСм-52, у доповіді “Монетарна політика центральних банків в умовах кризових явищ в світовій економіці“ проаналізувала теоретичні та практичні засади проведення монетарної політики розвинених країн світу, визначила основні причини та наслідки розгортання світової фінансової кризи та окреслила практичні рекомендації застосування теорії сучасного монетаризму при проведенні економічної політики у розвинутих країнах, що базується на політиці стабільності цін. Також було визначено ряд інструментів, запропонованих М.Фрідменом, що дозволяють впливати на інфляцію та основні принципи монетаризму щодо контролю грошового обігу. У підсумку доповідач зазначила, що практика застосування теорії монетаризму, як у будь-якій країні світу, так і в Україні, повинна включати в себе наступні позиції: в умовах надмірних коливань фаз ділових циклів необхідно підтримувати на стабільному рівні темпи зростання грошової маси; пряме державне втручання в макроекономічні процеси має бути зведене до мінімуму; так як монетарна політика дає результат лише з певним часовим лагом, то вона має бути орієнтованою на довготермінову перспективу; делегування мандату на забезпечення стабільності цін повинне включати в себе чіткі та послідовні дії з боку центрального банку стосовно контролю стану майбутньої інфляції.

Заслухавши представлені доповіді, учасники наукового диспуту взяли активну участь в обговоренні можливостей застосування монетаристських і кейнсіанських рецептів грошово-кредитного регулювання. Учасники наукового гуртка “ Банківський аналітик ” відстоювали позиції застосування кейнсіанських методів проведення грошово-кредитної політики, а учасники наукового гуртка “Грошова парадигма” відстоювали позиції застосування монетаристських рецептів грошово-кредитного регулювання.

Так, Андрій Скірка («Банківський аналітик») відзначив, що кількісна теорія грошей М.Фрідмена вирішує проблему кількості грошей  в обігу, проте монетаристи не розділяють грошей за типами і формами, що є значно важливим при визначенні необхідного обсягу грошової маси. Також зауважено, що ринки нездатні до саморегулювання, оскільки жодний із них не спроможний погасити гіперінфляцію.

Йому заперечила Людмила Риндюк («Грошова парадигма»), яка стверджувала про здатність ринкової системи до саморегулювання і зауважувала, що на думку монетаристів держава якнайменше повинна втручатися у роботу економіки країни. Адже ринок як система, що самоорганізується, завжди краще, аніж будь-яке державне регулювання, виправить всі проблеми і створить умови для поступального розвитку економіки на багато років.

На противагу цьому тевердженню Людмили, Мар’ян Бегман («Банківський аналітик») вказав на необхідність державного втручання у регулювання економіки, оскільки кількість грошей у обігу безпосередньо впливає на рівень інфляції в країні, а тому саме держава повинна регулювати необхідний обсяг грошової маси. Також зазначив, що грошово-кредитна політика, згідно кейнсіанських положень, є гнучкою і її можна застосувати до  різних кон’юнктур ринку, а монетарна політика завжди є стабільною, яку важко пристосувати до фаз економічного циклу.

Всупереч цим ідеям, Юлія Головко («Грошова парадигма») відзначила, що провідні країни світу для регулювання кількості грошей в обігу встановлюють жорсткий показник допустимого зростання грошової маси на наступний період. Також вона підкреслила, що головною ідеєю політики Маргарет Тетчер було зменшення податків, яке призвело до збільшення заощаджень і припливу інвестицій. Податкова реформа, яка була проведена у США спричинила збільшення частки приватної власності. Юлією було запропоновано використовувати зарубіжний досвід реалізації жорсткої грошово-кредитної політики на основі монетаристської теорії для забезпечення зростання вітчизняної економіки.

Їй заперечив Михайло Бобко («Банківський аналітик»), який вказав на проблему неузгодженості монетарної та фіскальної політики та відмітив, що інфляція не завжди є негативним явищем, адже за певних умов вона може виступати стимулом до розвитку економіки у короткостроковий період. Також було відзначено, що аргументація монетаристів, яка обстоюється гуртком «Грошова парадигма» про кризу кейнсіанства, була викликана неправильним практичним використанням головних положень теорії Дж.М.Кейнса – на популістські заходи, зокрема такі як: необґрунтоване здійснення соціальних видатків, підвищення заробітної плати тощо. Проте Дж.М.Кейнс вказував на чіткі напрями цільового державного втручання в економіку, що не завжди здійснювалось на практиці.

Протилежну позицію висловила Тетяна Маслова («Грошова парадигма»), яка зауважила, що на думку  Дж.М.Кейнса інфляція спричинена монетарними і немонетарними чинниками. До монетарних чинників було віднесено дисбаланс зовнішньої торгівлі, тобто зростання цін на первинні ресурси (метали, енергоресурси, продукти харчування). Внутрішня інфляція спричинена прихованою емісією діяльності центрального банку. Тому, було відзначено, що саме жорсткою грошово-кредитною політикою на основі монетаристських рецептів потрібно контролювати монетарні і немонетарні чинники розгортання інфляції.

Бобанич Андрій («Банківський аналітик») відзначив, що основною проблемою сучасного складного економічного становища України є використання монетаристських засобів регулювання. Застосування кейнсіанських засобів призвело б до стимулювання зайнятості та розвитку економіки в цілому. Ним було вказано на тенденції розвитку світової економіки в докризовий період, коли саме застосування  монетаристських засад регулювання спричинило розвиток ринку деривативів, що було однією з причин виникнення сучасної кризи. Андрій Бобанич  зауважив, що новоприйнятий Податковий кодекс сприяє розвитку тіньового ринку і створює значний податковий тиск. Проте Дж.М.Кейнс стверджував, що у період кризи потрібно монетарну і фіскальну політику розглядати в сукупності.

К.е.н., доцент Г.М.Забчук (куратор «Банківського аналітика») проаналізувала основні методи регулювання економіки за Дж.М.Кейнсом і відмітила, що основним з них є збільшення державних видатків на розвиток наукових досліджень, освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, оскільки  саме ці рецепти були застосовані США і країнами Західної Європи. Це спричинило науково-технічну революцію і її подальше впровадження в провідні галузі економіки.

К.е.н., доцент З.К.Сороківська відзначила, що основними інструментами державного регулювання, які пропонуються кейнсіанством, є податкові ставки та їх диференціація. Ця політика пропонувала  в період спаду і депресії зменшувати податковий тиск, зокрема,  податок на прибуток корпорацій, адже це призведе до зростання чистого прибутку, який в подальшому можна буде спрямовувати на інвестування в реальний сектор економіки.

Про таргетування інфляції, як дуже важливу річ, зауважив к.е.н., доцент Б.П.Адамик стверджуючи, що існують ще інші засоби, які сприяють підвищенню виробництва та зростанню зайнятості. У сучасних умовах уряди провідних країн використовують кейнсіанські методи регулювання економіки, таргетуючи при цьому в певній мірі інфляцію.

Завідуючий кафедрою банківської справи, д.е.н., професор О.В.Дзюблюк зазначив, що відмова від монетаристських ідей призвела до сучасної фінансової кризи. В період панування консервативних урядів США та Великобританії рецепти монетаризму, запропоновані М.Фрідменом, активно використовувались і реалізовувались у проведенні економічної політики, що забезпечувало стабільність цін і економічний ріст. Також було відмічено, що основною проблемою сучасної нестабільності розвитку економіки є інфляція, тому потрібно контролювати її рівень, а безробіття економіка повинна подолати самостійно. Саме невикористання монетаристських ідей у практиці реалізації грошово-кредитної політики і державного регулювання економіки, на його думку, призвело до боргової кризи в США та країнах Західної Європи, а також до розгортання сучасної світової фінансової кризи.

К.е.н., доцент О.Л.Малахова (куратор «Грошової парадигми») проаналізувала дохідну частину державного бюджету і відмітила, що вона суттєво збільшилась з періоду прийняття Податкового кодексу, проте суб’єктів господарювання, які підлягають оподаткуванню, значно зменшилось. Близько 32% суб’єктів підприємницької діяльності, а саме сектору малого і середнього бізнесу, перейшли у тіньовий ринок. О.Л.Малахова також запропонувала, що для виходу з кризи необхідно стабілізувати грошову масу з однієї сторони, а з іншої – стимулювати виробництво, оскільки ВВП в Україні зростає за рахунок будівництва, оптової торгівлі і транспорту, проте ці галузі не повинні бути пріоритетними для розвитку економіки країни.

Підсумовуючи, учасники наукового диспуту дійшли  висновку, що не завжди доцільно розмежовувати теорії монетаризму і кейнсіанства. Проте наукові гуртки, залишившись на своїх позиціях, відстоювали обраний ними напрям теорії грошово-кредитного регулювання. Учасники гуртка «Банківський аналітик» надалі стверджували про необхідність активної стабілізаційної політики, а також, що фіксування облікової ставки можливе через політику дешевих грошей; зростання грошової маси призводить до зростання зайнятості, а її зменшення – до зниження зайнятості; інфляція та безробіття одночасно виникнути не можуть;  фіскальна політика більш потужний і надійний засіб стабілізації. На противагу цим позиціям студенти гуртка «Грошова парадигма», в свою чергу, відстоювали політику невтручання, стверджуючи, що економіка самостійно вийде на обсяг виробництва, що відповідає рівню повної зайнятості; у тривалому періоді фіксувати рівень безробіття неможливо; стан бюджету не виявляє суттєвого впливу на динаміку номінального грошового доходу, інфляцію, дефляцію або циклічні коливання. Тому в сучасних кризових умовах необхідно шукати найбільш оптимальні засоби і методи грошово-кредитного регулювання відповідно до головних теоретичних постулатів кейнсіанської і монетаристської теорії.